Місто кави і добрих собак

Американці – кавова нація, у цьому немає сумнівів. А Сіетл, у свою чергу, вважається “найкавовішим” містом США, інакше б його не називали жартома Лателендом (Latteland). Цьому статусу, звісно, посприяла відома компанія Старбакс (Starbucks), бо саме з Сіетла почалася її історія майже півстоліття тому.

DSC_0031

Напочатку це був дуже скромний задум двох шкільних учителів і одного, гм, письменника, про книги якого так ніхто і не почув. Хлопці вирішили відкрити кавову крамницю в одному з павільйонів ринку Пайк-Плейс. Як справжні гуманітарії, назву вони вихопили з роману “Мобі Дік” Германа Мелвіла – старшого помічника капітана на судні “Пеквод” звали саме Старбакс. Крім того, вона була співзвучна зі “Старбо” – однією зі старовинних копалень на околиці міста. Прикрасою новоспеченої крамниці стала вивіска з двохвостою русалкою – стилізацією корабельної сирени, яка дійсно привертала увагу і стала чудовим талісманом для бізнесу. За десять років компанія мала вже п’ять крамниць і маленьку фабрику обробки кавових зерен. Але навряд Старбакс став би відомим за межами Сіетла, якби не вправний Говард Шульц – такий собі “зубастий мрійник”, котрий прийшов у компанію на посаду керівника маркетингом, докладно вивчив італійські традиції приготування еспресо, та запропонував розширення асортименту і, власне, мережі.

Рівно шість років знадобилося моторному Говарду, аби зробити зі Старбакс компанію своєї мрії, та й загалом – зробити “своєю”, адже поступово він викупив весь бізнес у непретензійних засновників. Попереду бовванив справжній білий кит – розширення на національному рівні, і тут, на відміну від літературного капітана Ахава, у Говарда Шульца обійшлося без жертв: рік у рік продажі зростали, відкривалися нові заклади, кава Страбакс перетворилася на культ, а сама компанія – на всесвітньо відому мережу. Було б логічно перенести її штаб-квартиру до Нью-Йорка, але вона і досі знаходиться в Сіетлі, залишаючись приводом для гордої втіхи тутешніх мешканців, навіть тих, які взагалі не п’ють каву.

Seattle Scene Mixture

Закладів Старбакс у місті дуже багато. В центрі Сіетла вони зустрічаються у кожному кварталі. Деякі являють собою крихітні приміщення з одним-двома столиками і продажем кави “to go”, але більшість – це повноцінні кав’ярні, з керамічним посудом, духмяними смаколиками і безкоштовним вай-фай інтернетом. І так, Старбакс страшенно популярна мережа, але справжні кавові ґурме надають перевагу більш камерним закладам, з меншими чергами і справжніми вершками у молочнику.

Утім, навіть вони живуть за своєрідним Старбакс-календарем: весна – час карамельного лате з медом, літо – сезон фрапучино, осінь – період гарбузового лате, зима – пора для запашного різдвяного м’ятного мока.

starbucks

Окрема історія, це так званий “перший заклад Старбакс” на Пайк-Плейс – туристична атракція, черга до якої не закінчується ніколи, бо всім кавоманам світу кортить зробити обов’язковий чек-ін у легендарному місці. Воно б нехай, якби не маленьке непорозуміння – “перший заклад” виявляється, все ж таки, другим, адже оригінальна крамниця Старбакс існувала геть в іншому місці аж п’ять років, а вже згодом переїхала на відому всім адресу: 1912 Pike Place.

4249883594_d281ed5b85_o

Але про каву… Її купляють у паперових чашках і носять з дому у термосах, задумливо п’ють з великого горня з пухнастою пінкою, чи сьорбають поспіхом із позиченої кружки під час робочої перерви. З неї починають день, знайомство, дружбу, кохання, мозковий штурм. Її запах, змішаний зі здобою і цинамоном, що лине від сонних ранкових кав’ярень, нездатний заглушити навіть дощ. І кожна проблема вирішується, а кожна пропозиція розглядається з усміхненим: “OK, but first coffee!”.

Утім, образ сіетліта, лише з кавовою чашкою “напереваги”, неповний без чотирилапого улюбленця поруч. Собаки – місцева пристрасть, і тому Сіетл також вважають “Most Dog Friendly City” – найприязнішим до собак містом.

Загалом, не проблема знайти ресторан, бар чи кав’ярню, куди можна приходити з улюбленцем, для нього вам ще й меню запропонують. Крім звичайних парків, є спеціальні off-leash dog parks, а чи не кожен багатоквартирний будинок має власну територію для вигулу на подвір’ї чи на даху, що являє собою галявину зі штучною травою і, ясна річ, спеціально доглядається. І так, власники собак повсюдно прибирають за ними – терпляче, без нарікань, нині керуючись радше правилами, ніж побоюванням штрафу.

6095290577_697d8fb8a5_o

Чимало офісів дозволяють своїм працівникам приходити на роботу з собакою, звичайно, якщо він не відволікатиме усіх від роботи. Ну, хіба що трохи, бо бувають такі солоденькі цуцики, що до них і найсуворіший керманич припаде обійматися. В Сіетлі з собакою можна їздити автобусом (рідкісне явище у США). Та що там автобус, тут навіть є круїзні подорожі на сусідні острови, куди можна взяти із собою песика й отримати для нього бонусні сервіси, або розваги на кшталт плавання на дошці чи каяку із собакою. Всі пасажири, навіть чотирилапі, звісно одержать інструкції та рятувальні жилети.

Готелі з окремими сервісами для “хвостиків”? Авжеж. Окремі собачі готелі або пет-сітер, який сумлінно наглядатиме за домашнім улюбленцем, поки господар у відпустці? Легко, аби були гроші. Перукарні, спа- (чи краще, гав-) салони? Знову, так. Собачі садочки (ага, як дитячі, тільки для песиків) та спеціалізовані кав’ярні-крамниці (не зоомагазини) з купою іграшок, і смаколиків на зразок хенд-мейд печива у вигляді кістки чи рибки – все це є, і воно користується попитом. Переважна більшість житлових комплексів, радо здають квартири господарям із собакою чи кицькою, але слід бути готовим, що до місячної аренди додасться кілька десятків доларів.

А ще, ви навряд зустрінете у місті чотирилапого безхатька. Притулки працюють тут завзято, й мають дуже пристойний вигляд, хоч і існують за рахунок пожертв і роботи волонтерів. Завжди є вибір: не маєш можливості взяти песика додому – дай трохи грошей, не маєш грошей – приходь попрацюй, не маєш часу – розкажи другові, який має перше, друге чи третє. Але насправді, це все не про можливості, а про любов, на яку заслуговує кожен, особливо той, хто, апріорі, слабший. Мені здається, саме ця безумовна любов робить місцевих собак такими лагідними, спокійними і терплячими. Попревах, ця тваринна доброзичливісь і невимушеність збиває з пантелику, ця поміркована байдужість або беззастережна довіра до перехожих, сіє підозру: “Гм, чим вони тут собак годують?” Але поступово це припиняє дивувати, стає звичним.

3292439232_1158fe2120_o

І одного дня, сидячи в парку на узбережжі із запашною термокружкою в руках, зустрінешся поглядом з величезним кудлатим псом, і він тобі цілком виразно усміхнеться. Бо так воно ведеться – у місті кави і добрих собак.

4 Replies to “Місто кави і добрих собак”

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s