Смарагдове місто і його дива. Блиск і злидні Chinatown

DSC_0232Один з найстаріших районів Сіетла – Чайнатаун (Chinatown – “китайське містечко”, “китайський квартал”), що направду має більш дипломатичну офіційну назву “International District”, приваблює містян і туристів культурними родзинками, орієнтальними ресторанами і спеціалізованими крамницями. Багато років Чайнатаун являє собою зосередження азійських американських громад, де замешкані китайці, японці, філіппінці, в’єтнамці, корейці, тайці, лаоси, камбоджійці і представники різних Тихоокеанських островів. Ця клаптикова ковдра з традицій та звичаїв азійських народів створює у Чайнатауні атмосферу вічного ярмарку, строкатого базару з давніх казок Сходу. Втім, тут, як і на старовинному ринку, можна знайти не лише розсипи привабливих товарів і ласощів, але й зустріти волоцюг, пияків та інших пройдисвітів. Безхатьків і злидарів приваблює копійчана їжа закладів Чайнатауна, можливість поживитися за рахунок щедрості туристів і толерантність тутешніх мешканців. Саме через це сіетлський Чайнатаун ​​залишає досить суперечливі почуття у душах його відвідувачів. Для когось – це пригода, що нагадує кінострічку Романа Поланскі “Китайський квартал” із Джеком Ніколсоном, або книжку Тоні Керніке “Квіти Фарадея” – своєрідний екстрим із пекучими смаками сичуаньської кухні й ароматами чаю улун. Для декого – можливість доторкнутися до азійської культури, зануритися в історію людей та націй, побачити на власні очі геть інакші сторони життя. І хоча місцевий Чайнатаун мало схожий на розкішні китайські квартали Нью-Йорка чи Сан-Франциско, проте його історія, яскраві фестивалі, нічні розпродажі і безліч архітектурних деталей ваблять до себе гостей, мов нефритові гребені – старовинних китайських красунь.

ChinatownDSC_0226

Емігранти з Китаю з’явилися в Сіетлі разом із першими білими поселеннями в 1850-60-х роках. Їхні помешкання розташувалися на набережній біля основного місця роботи – фабрики Єслера. А у 1880-х робочі місця з’явилася ще й на будівництві залізниці, у вугільних шахтах і на рибальських кораблях. Витривалі та працьовиті, але, водночас, тихі і невибагливі, китайці повсякчас зазнавали утисків і принижень збоку європейських поселенців. Копійчана праця, ніяких прав вільних громадян, ба навіть, погроми вважалися тоді нормою. Наприкінці 19-го століття китайське поселення витіснили вглиб міста на територію сучасного Чайнатауна. Згодом до нього приєдналися і японці, які створили власну громаду-вулицю у південній частині району з красивою назвою – Мікадо-Стріт.

5

З початком нового століття життя у Чайнатаун вдихнув успішний підприємець китайського походження на ім’я Ґун Діп. Він очолив об’єднання китайських американців, аби сформувати інвестиційну компанію “Kong Yick” (з кит. “взаємна вигода”). 1910-го року на кошти Ґун Діпа було зведено будівлю Іст-Конґ-Їк-Білдінґ, де нині розміщується відомий музей Азії “Вінґ Люк”(Wing Luke). Тоді ж до японських і китайських поселенців приєдналася велика філіппінська громада. Почався своєрідний розквіт району. Люди вели тут чесний маленький бізнес, мали зиск з кількох готелів і десятка ресторанів, чимало китайських фермерів обслуговували сіетлський ринок Пайк-Плейс. І, хоча Чайнатаун мав неофіційний статус ґетто, все ж становище азійських емігрантів скидалося на досить стабільне.

SONY DSC4SONY DSC

Ситуація змінилася після 1942-го року. Напад Японії на Перл-Гарбор призвів до бойкоту японців по всій території США і їхньої насильницьої депортації. Мешканці Сіетла японського походження цілими сім’ями були інтерновані у спеціально відведені табори на весь період Другої світової війни. В той час китайці змушені були носити спеціальні розпізнавальні нашивки, аби американські громадяни не плутали їх з японцями і зайвий раз не ображали та принижували. Саме тоді до Сіетла почала прибувати велика кількість афро-американців для служби у діючій армії та роботи на місцевих заводах і фабриках. Чимало з них, без зайвих церемоній, зайняли спорожнілі будинки японців, і позитив тут був лише у тому, що незабаром у Чайнатауні зазвучали джаз, свінг та блюз.

По завершенню війни певна кількість японців повернулася в Сіетл, однак японська громада так ніколи й не відновила своєї потужності.

DSC_0236DSC_0241

У 1951-му році мер Сіетла Вільям Девін присвоїв Чайнатауну офіційний статус і назву “Інтернаціональний”. Суперечки щодо справедливості такого рішення і досі точаться між лідерами китайської громади. А ще через десять років популярність Чайнатауна сягнула небувалих висот, у зв’язку з обранням до міської ради Вінґа Люка – першого представника китайських американців у політичному житті штату. Саме на його честь названо місцевий музей Азії. Але, правду каже китайське народне прислів’я: “Хочеш приручити звіра – дай йому ім’я, хочеш підкорити солдата – дай йому звання”, уклавши певні угоди з представниками Чайнатауна адміністрація Сіетла почала на території району ряд розбудов “на користь” міста. Прокладання траси Інтерстейт-5 у 1960-му році, терміналів для транзитних тунелів Юніон-Стейшн, стадіону Кінґдом (згодом Сенчурі-Лінк), обмежували і стискали Чайнатаун з усіх сторін.

Так, Китайський квартал нарешті зробився частиною Сіетла, але відбулося це, аж ніяк, не користь тутешнім унікальним культурним пам’яткам. Незважаючи на те, що 1970-го року адміністрація міста ухвалила рішення про збереження будівель і пам’ятників на території Інтернаціонального району, вже у 1975-му році активізувалася міська програма забудови та облаштування комплексів соціального житла. Цинічність полягала у тому, що до певного моменту лідери громад Чайнатауна були впевнені, що на їхніх вулицях зводять готелі та пансіони, а натомість отримали банальні притулки і приплив величезної кількості зовсім не туристів, а безхатьків і жебраків з усього узбережжя.

DSC_02171DSC_02213

Сьогодні Чайнатаун ​​привертає увагу феєричними фестивалями Дракона, щорічним святкуванням китайського Нового року, унікальним нічним ринком із силою-силенною смаколиків і сувенірів, чарівними крамничками і ресторанами на всі орієнтальні смаки. Вхід на територію Чайнатауна на вулиці Кінґ-Стріт прикрашений автентичними китайськими воротами — просто-таки царськими на вигляд. Інші кордони китайського кварталу боронять одинадцять декоративних, але напрочуд реалістичних драконів, що зачаїлися прямісінько на вуличних ліхтарях. Багато років у хиткому балансі інь та ян тут панують святковість і вбогість, блиск і злидні, але відняти магію у Чаунатауна, як і витримку у його мешканців, неможливо.

DSC_0219

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s