Місто-ґранж, місто-блюз

Чи не найвідомішим явищем у світі, що має сіетлське походження є ґранж – різновид альтернативного року, також відомий як Seattle Sound. Цей напрямок музики дійсно виник у передмістях Сіетла ще у 80-х роках і завдячує своїй появі таким гуртам відчайдухів-експериментаторів, як Nirvana, Pearl Jam, Soundgarden та Alice in Chains. Замішаний на інді-року, хардкор-панку і важкому металі, у своїй гаражній, нішевій естетиці він був не лише протестом проти гламуру на сцені, він відображав обличчя тогочасної молоді – розпачливої, неохайної, щирої, волелюбної і непутящої. Прихильники ґранжу швидко стали частиною цілої субкультури – “ґранжерів”, яка, незважаючи на відсутність будь-якого позерства, і досі має вплив на моду і мистецтво.

nirvana

Протягом 80-90-х років Сіетл являв собою осередок ґранж-клубів – невеличких сценічних майданчиків, де у напівтемряві і серпанку від цигарок та джоїнтів, серед “брудного” звучання електрогітар, дісторшена і живого й відчайдушного вокалу народжувалася істина про те, що “все можна пережити, якщо підібрати потрібну пісню” (c).

Коронованим принцем ґранжу був виходець із тутешнього містечка Абердин – Курт Кобейн, йому належала левова частка всесвітньої популяризації ґранжу, і досить справедливо звучить твердження, що саме його передчасна смерть призвела до завершення ери сіетлського саунду.

Iconic and rare memorabilia of the late Kurt Cobain are on display at the "Nirvana: Taking Punk to the Masses" exhibit at the Experience Music Project in Seattle38e4cb351474c0f423a12f68d5582e9f

Що ж стосується образу самого міста в період розквіту ґранжу, то його риси досить чітко проступають на тлі сучасного успішного та затишного Сіетла. Якщо безгоспних пусток, покинутих промзон і дешевих апартаментів стає дедалі менше, то вкрай ґранжеві, за атмосферою і репертуаром, клуби присутні і вельми популярні донині, особливо в районі Кепітол-Гілл.

Про одвічну необлаштованість і тлінність буття свідчить безкінечний потік безхатьків і різновидів притулків: центри допомоги молоді й різного роду реабілітацій, стихійні та організовані наметові містечка, житлові комплекси соціальних служб і незалежних гуманітарних органцізацій. Широке розгалуження подібних установ, терпимість містян і щедрість туристів слугують своєрідною рекламою для безпритульних з усієї Америки. Існує негласна легенда, що адміністрації багатьох міст США виділяють окремі кошти на своєрідний спосіб боротьби з безхатченками – авіаквитки в Сіетл. Ця ж таки легенда має тутешнє продовження, наче місцева влада часом вдається до тих же методів, от тільки з квитками у значно курортнішому напрямку – на Гавайські острови.

У переважній більшості випадків за кожною історією безхатька стоїть трагедія більшого чи меного масштабу, втім, нерідко подібний стиль життя є усвідомленим вибором, тимчасовим викликом собі і суспільству – до якого вдаються переважно молоді і навіть непогано освічені люди. Вони являють собою своєрідну сучасну версію бітників – виглядають напівхіпстерами-напівхіпі, захоплюються альтернативною музикою, філософією і літературою, вільно вживають лайку, наркотики і алкоголь, або навпаки, вважають їхнє вживання неприпустимим.

До речі, про наркотичні речовини. Штат Вашинґтон і Сіетл, зокрема, – один з найдемократичніших регіонів у світі, де з тотальним розумінням і толерантністю ставляться до багатьох явищ, включно із вживанням марихуани у медичних та рекреаційних цілях. Сіетл, звичайно, не Амстердам, проте місцева влада вважає, що заборони щодо спірних процесів і продуктів викликають набагато більший ажіотаж, ніж контрольований дозвіл. Імовірно, в таких судженнях є певна послідовність, адже наразі і штат, і місто знаходяться на останніх щаблях у рейтингу злочинності у США.

44277267_285600345390828_5263496839453212672_n

Втім, зміни в офіційне законодавство були внесені відносно нещодавно, а слава “землі обітованої” для прихильників канабісу побутує в Сіетлі бозна скільки. У чому секрет? Можливо у Гемпфесті – масовому заході, що ось уже понад чверть століття щоліта проводиться у місті. Його мета, а точніше, місія (за висловом організаторів) полягає в інформуванні громадськості про множинність потенційних переваг коноплів для медицини, промисловості, сільського господарства, енергетики та інших сфер життя. Адміністрація Гемпфесту – це люди, котрі всіляко обстоюють необхідність реформи закону про канабіс, самопроголошені “захисники конопель”.

00-Seattle-Hempfest-Festival-Main-Stage1-1024x683

Їхня діяльність розпочалася 1991-го року з аматорської виставки Washington Hemp Expo, проведеної у парку, звісно ж, на Кепітол-Гілл. Ця подія не стала знаковою, й не була освітлена пресою. Однак, в аналах історії уже зазначено, що двадцять ентузіастів зі своїми експонатами привернули увагу близько півтисячі людей, щоправда більшість із них просто гуляли у парку. Однак (і краще не скажеш) зерно було посіяне і паростки зійшли – уже наступного року виставка перетворилася на невеличкий фестиваль, з розважальною програмою. Надалі кількість “конопляних” ентузіастів та учасників дійства зростала з геометричною прогресією, а в програмах фесту з’являлися музичні гурти та виконавці з усієї Америки, що додавало заходу певної атмосферності і популярністі. Завданням Гемпфесту була, й досі залишається, можливість продемонструвати громадськості позитивні властивості рослини, що історично здобула собі не надто добру славу. Проте, варто зазначити, що ідейні натхненники й організатори фестивалю – це, переважно, люди, що страждають від невиліковних хвороб і обрали марихуану засобом позбавлення від болю, порушення обміну речовин, безсоння й психічних розладів. Нині чимало з них відійшли у кращий світ, але основна ідея знайшла своїх прихильників. Втім, нема де правди діти: більшість відвідувачів Гемпфесту – представники не стільки альтернативних методів лікування, скільки альтернативного способу життя.

2014 Hempfest Day 2
Seattle Hempfest is the world’s largest event advocating cannabis law reform, attracting hundreds of thousands of people each year. This annual event is held every August in Myrtle Edwards Park on the Seattle waterfront. August 16th 2014. (Joshua Lewis / KOMO News)

У 1994-му році Гемпфест, проведений на березі озера Юніон у Ґазворкс-Парку, зібрав п’ятнадцять тисяч чоловік. То вже були не жарти, тож організатори фестивалю взяли на себе зобов’язання платити місту податки та орендну плату за проведення масових заходів. З’явилася потреба у додаткових коштах для звукового обладнання, постановки літньої сцени та оздоблення. Щедрість спонсорів і невтомність волонтерів зробили усе це можливим, аж тут нагодилися офіційні представники міста і силових структур із вимогою сплачувати страховий поліс в один мільйон доларів за кожний проведений в Сіетлі Гемпфест. Натомість захід отримав у своє розпорядження поліцейських та медичних працівників для запобігання форс-мажорів. Прецедентів злісного порушення правопорядку не було, проте обережність не є зайвою, коли йдеться про таку кількість осіб, що мають за звичку, скажімо, куріння анаші.

Сьогодні площа проведення Гемпфесту, без жартів, величезна. Захід збирає тисячі борців за альтернативну медицину і енергію, художників, артистів, пацифістів і величезну кількість музикантів різних напрямів, через що “конопляний фестиваль” навіть визнаний своєрідним продовженням славнозвісного Вудстока, і з 2001-го року дійство триває декілька днів. Учасники фестивалю напинають на узбережжі намети і ночують в автомобілях, припаркованих уздовж Аляска-Вей. Що й казати, у дні Гемпфесту Сіетл змінює свій вигляд від затишно-стриманого на романтично-розбишацький. Живучи неподалік від місця проведення заходу, я стала мимовільним, утім, досить цікавим свідком того, що відбувалося.

Hempfest Seattle 2012

Звісно, публіка Гемпфесту є досить специфічною, але, слід віддати їй належне, – надзвичайно миролюбною. Вона зачаровує навіть на рівні явища: тут тобі і різнокольорові варіації Боба Марлі, і, наче перенесені машиною часу, зразкові хіпі 70-х, бліді худорляві парубійки без сорочок, геть неохайні, але надзвичайно привітні дівчата з люмінісцентними пасмами волосся, а ще зграйки замурзаних дітлахів зі жменями веселкових намист на продаж.

Нині події фестивалю висвітлюються телебаченням і пресою, у виступах на сцені задіяні професійні ведучі та відомі артисти. З кожним роком адміністрація Гемпфеста все більше скидається на політичну організацію, зі своїми офісами, лозунгами, програмами та зисками, щоправда, загубленими у сивому серпанку з характерним солодкавим запахом, серед кольорових фенічок, витіюватих татуювань і дредів, строкатого одягу і пухнастих конопляних вінків.

dsc-0317_orig

Та, знаєте, попри близьке знайомство з тутешніми відтінками ґранжу, мій Сіетл більшою мірою не про Курта Кобейна, а про Джимі Гендрікса, з його дванадцятиструнним блюзом. А ще про Рея Чарльза, Рона Голдена і Квінсі Джонса, про Еренестін Андерсон і Олету Адамс. Усі вони, так чи інакше, належать до сіетлітів. Усі вони, так чи інакше, творили блюз, немов виплітали його з тутешніх дощів і туманів, зі свинцевих хмар, солоного вітру і сріблястих хвиль, з танцю крапель нічного дощу, подібних до іскор на тлі ліхтарного світла, з відображення тих самих ліхтарів у антрацитово-скляній поверхні мокрого асфальту…

DSC_1184

Принаймні, мені так хочеться думати. Особливо, коли дві третини ріку Сіетл залишається заручником дощу, а сонячний день здається випадковим гепенінґом, в стилі того ж Гендрікса.

Що ти сьогодні співатимеш, місто-блюз?..

 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s