Ось і прийшов цей чарівний адвентовий час, коли Сіетл впритул наближається до казки. Щойно американці відкладуть виделки від своїх “подякових” гарбузово-індичкових страв, вони починають очманіло готуватися до Різдва: завішують будинки ліхтариками, скуповують подарунки й ласощі, шукають годящу ялинку на спеціалізованих фермах, або тягнуть з комори штучну імітацію з вагоном прикрас і гірлянд. Святково підсвічуються дерева на вулицях, вежа Спейс-Нідл, і навіть будівельні крани.
Загалом, тутешнє Різдво – це така двостороння медаль: з одного боку, штучно створений комерційний розмах, щоправда, відточений до мистецького рівня; з іншого – щира піднесеність загального настрою, звернення до вічних цінностей і затишку родинного кола. Саме у різдвяний період знаходить прихисток і підтримку найбільша кількість знедолених людей і тварин, переказується найбільше благодійних внесків, залучається найбільше волонтерів до різноманітних ініціатив. Якби цей дух Різдва не зникав з наших сердець, може світ позбувся би всіх негараздів?
На початку грудня у найбільших універмагах починають прийоми переконливі версії Санта Клауса, до яких шикуються черги бажаючих розповісти про свої бажання і сфотографуватися. Вітрини виграють різновидами вертепів і святковими інсталяціями, найпопулярніша з яких – засніжене містечко з іграшковою залізницею в крамниці Macy’s на розі Четвертої Авеню та Олів-Вей.
Та сама крамниця, лишень з іншого боку, запалює гігантську зірку на тридцять два промені, а неподалік – у Вестлейк-Парку адміністрація міста встановлює головну ялинку – симпатичну, проте, аж ніяк, не розкішну, а також особливий сіетлський різдвяний символ – вінтажну дерев’яну карусель.
Два елітні готелі у центрі відчиняють свої двері для всіх бажаючих насолодитися чарівними різдвяними експозиціями. Перша – це так звані “Ведмедикові апартаменти” (Teddy Bear Suite) в готелі Фейрмонт Олімпік, де один з номерів по-різдвяному декорується, та ще й наповнюється іграшковими ведмедиками: заходь, на здоров’я, милуйся, обіймай плюшевих, фотографуйся.
Друга експозиція відбувається в холі готелю Шератон, де вже чверть століття у грудні виставляють новоспечене, у буквальному сенсі, містечко – “Пряникове селище” (Gingerbread Village). Сотні кухарів чарують над тістом, глазур’ю, шоколадом, марципаном і цукерками, аби влаштувати щоразу нове казкове видовище, яке збирає безліч глядачів. Відвідини обох заходів безкоштовні, але гості, за бажанням, можуть здійснити пожертви на користь дослідження важких дитячих недуг і їх подальшого лікування.
Крім головної ялинки, прикрасами вкривається ще й 24-метрова секвоя в Даунтауні, але це вже турботами одного сіетліта-волонтера, який чверть століття старанно витрачає кошти і сили на появу додаткової різдвяної атракції у місті. Це та сама славнозвісна секвоя, навколо якої виник скандал навесні 2016-го року, коли на її верхівку видерся незовсім адекватний молодик на ім’я Коді Лі Міллер, і примудрився провести там двадцять п’ять годин, чинячи опір поліцейським і пожежникам, які намагалися його зняти з дерева. Зрештою, Коді спустився самостійно, й одразу ж був заарештований. На той момент він уже став зіркою американськоого інтернету і телебачення під кодовим ім’ям “Man in Tree”. Здавалося б, дотепна, чи скоріш абсурдна, ситуація, призвела до жвавого обговорення в американському Конгресі проблеми засудження до тюремного ув’язнення людей із психічними розладами, в той час, як вони потребують спеціалізованого лікування. Справа у тому, що свогочасна хвиля деінституалізації психіатричних лікарень у США призвела до того, що закрите лікування можуть отримувати тільки дійсно заможні пацієнти, інші ж мусять обходитися кількома прийомами у спеціаліста і довгостроковим прийомом стимуляторів та опіоїдів, які створюють низку нових проблем організму. Решта взагалі вештаються деінде, за несприятливих обставин чи під час рецедивів, потраплючи у в’язницю. Чи виправиться ця ситуація найближчим часом сказати важко, адже її вирішення, так би мовити, не в пріоритеті. Ось така невесела правда посеред казки.
Найнезвичнішим для мене є те, як швидко добігають кінця новорічні радощі. Українці тільки-но зустріли Новий рік і чекають на Різдво, а американці 1-го ж січня починають прибирати прикраси, та й самий Новий рік святкують далеко не всі – Різдво понад усе, а те, що в календарі цифра змінилася – дрібничка. Хоча, на відміну від Різдва, в день якого Сіетл цілковито вимирає, адже всі збираються у родинному колі чи їдуть за місто, новорічна ніч проходить із бучними розвагами, музикою і вогнеграями.
Та ось, початок січня: зникає різдвяний декор, ялинки залишають теплі оселі – частина з них тужливо тулитиметься до сміттєвих баків, однак, на щастя, чимала кількість матиме інакшу долю. Горщикові екземпляри повернуться на ферму, або будуть висаджені у грунт, а зрубані дерева мають змогу стати частиною ініціативи “Trees for Salmon”, метою якої є максимальне виживання молодого “поголів’я” лосося до міграції в океан. Невеличкі хвойні дерева оберемками розміщуються у заплавах місцевих прісних водойм, і вони стають надійною схованкою для молодої риби від хижаків. Так би мовити, і рибки цілі, і ялинки не дарма пропадають!
