Колискова для вулкана

Якщо і є у штаті Вашинґон справжня зірка, то це, безумовно, вулкан Рейнір. Що за дивина цей старий засніжений гігант, що спить вічним сном, оспіваний в індіанських переказах і віршах американських ліриків, зафіксований на мільйонах фотознімків? Говорити про Рейнір, усе одно що розповідати казку, отож…

DSC_0016DSC_0001

Був собі вулкан. Не просто так, а один з найбільших у світі. Повелитель Каскадних гір, статечний представник Кордильєр. Вдача у нього була запальна, норов гарячий, а поведінка непередбачувана. Знавісніє, часом, як от 840 000 років тому, і знищить на безліч миль усе навколо. Втім, згодом, там де наче нічого не було, з’явиться гора, озеро чи навіть льодовик. Свій теперішній вигляд вулкан отримав ще півмільйона років тому, а через вибуховий темперамент на вершині його утворилися три великих кратери. Брати-льодовики так полюбили компанію вулкана, що оточили його дружною юрбою: їх навколо нього не менше сорока, і разом вони займають територію близько 90 квадратних кілометрів. Напровесні вони наповнюють річки Пийалуп, Вайт-Рівер, Колумбія, що пробігають біля підніжжя вулкана, а ще льодовики, ледь помітно і вкрай повільно, та все ж, ковзають конусом вулкана. Чи то від старості, чи то від оточення, вулкан поступово став геть стриманим і охолов, а після невеличких вивержень 1820-го та 1854-го років, зовсім заснув. На ньому утворилися крижані коридори і печери, а в одній з них навіть з’явилося маленьке озерце (найвище у Північній Америці). На схилі внизу на багато гектарів простяглися альпійські луки, а ще нижче – виросли хвойні ліси. Роки, десятиліття, століття геть нічого не означають для вулкана. Інша справа люди – у них все змінюється набагато швидше.

DSC_0093DSC_0012

На територіях поблизу вулкана не було поселень, хоча корінні північноамериканські жителі залюбки влаштовували тут стоянки для сезонного полювання і риболовлі, збору ягід у лісах і на луках. Племена Ніскуалі, Саулітц, Якама, Пийялуп і Маклішут ділили кордони своїх володінь на берегах річок. Вони прозвали вулкан Талол (Talol) або Та(к)хома (Tahoma), що означало “матір вод” або, за іншою інтерпретацією, “більший, за Кому” (Кома – давня назва іншої великої гори у штаті – Маунт-Бейкер). Часом його просто називали “Гора”, натякаючи, що він вигідно відрізняється від інших вершин та істинно гідний цього звання. Коли 1792-го року кораблі Джорджа Ванкувера дісталися берегів П’юджет-Саунд, він став першим європейцем, котрий побачив вулкан. Без зайвих роздумів, капітан Ванкувер назвав гіганта ім’ям свого друга контрадмірала Пітера Рейніра. Назва ця приживалася довго: навіть з офіційним ім’ям Рейнір у деяких публікаціях і книжках продовжували називати Тахом. 1833-го року доктор Вільям Фрейзер дослідив лікарські рослини біля підніжжя вулкана, а 1870-го року панове Газард Стівенс та Пі-Бі Ван-Трамп здійснили підйом на його вершину, й були удостоєні звання героїв штату. Скажу вам, із тогочасним спорядженням вони дійсно були героями чи, радше, відчайдухами, зважуючись на такий підйом.

DSC_0035DSC_0142DSC_0029

Відомий американський натураліст Джон М’юр повторив їхній подвиг у 1888-му році. Краєвид з вершини гори спонукав пана М’юра наполягати на захисті прилеглих територій від забудов і видобутку ресурсів. Старання М’юра не були марними – 1893-го року Рейнір та його околиці стали частиною Тихоокеанського лісового заповідника. Та не варто думати, що американський конгрес так просто пішов на поступки бравому захиснику природи. Незважаючи на дружбу М’юра з президентом США Мак-Кінлі (а пізніше і Рузвельтом), рішення про створення заповідної території узгодили лише тоді, коли ретельні дослідження показали, що добувати на Рейнірі корисні копалини марно або витратно. “Нехай спить спокійно”, — висловились політики і бізнесмени про вулкан, і 2-го березня 1899-го був відкритий п’ятий у США національний парк – “Маунт-Рейнір” (Mount Rainier National Park). Сьогодні парк відвідує безліч туристів, адже кожному кортить наблизитися до первісної природи, особливо у наш метушливий час. Та і як відмовити собі у ближчому знайомстві з вулканом, котрий навіть сплячим видно за сотні кілометрів: з Сіетла, Олімпії, Портланда і навіть канадського острова Ванкувер.

DSC_0060DSC_0004DSC_0026DSC_0021

Альпіністи пристрасно готуються до підйому на Рейнір, у їх розпорядженні кілька маршрутів зі стоянками (адже підйом займає не менше 14 годин) і три вершини з пафосними назвами: Купол Свободи, Гребінь Колумбії та Пік Успіху. Щороку від восьми до тринадцяти тисяч туристів роблять спробу піднятися на вершину засніженого вулкана, і близько половини з них досягають своєї мети. Та не хвилюйтеся, інша половина просто відмовляється від задуму на півдорозі з різних міркувань. Кровожерливість сплячого вулкана відносно невелика: з 1887-го року на ньому загинуло 90 осіб (включно із групою з 11 альпіністів, які потрапили під кригопад на Інґремі у 1981-му, і 32-ма особами, які загинули в авіакатастрофі на півдні льодовика Тахом у 1946-му).

З вершини Рейніра добре проглядаються інші його родичі: романтичний розлогий Адамс та небезпечний Сент-Геленс. Загалом же, штат Вашинґтон багатий на вулкани, хоч вони і поступаються величчю Рейніру. Всього їх десять і половина іще белькотить.

DSC_0005

Щороку Національний парк Маунт-Рейнір відвідує близько двох мільйонів людей. Вони приїжджають насолодитися гірськими стежками, красою реліктових лісів і незайманих субальпійських луків. Процвітання парку, буквально й фігурально, не викликає ніяких сумнівів.

Утім, схоже, самому вулкану немає ніякого діла до того, як його називатимуть і скільки людей зажадає зазирнути в його засніжені кратери; коли зацвітуть люпини, наперстянки чи тигрові лілії; коли прокинеться бабак або ведмідь. Він міцно спить, заколисаний морозним вітром і шумом гірських річок, шепотом століть і гулом реактивних літаків.

DSC_0088DSC_0008

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s