Острови

На території штату Вашинґтон існує над півсотні островів. Переважна більшість із них розкидана затокою П’юджет-Саунд. Їхні ландшафти та родзинки-цікавинки такі ж розмаїті як і імена, що вони отримали за останні двісті років. Поруч із нехитрою романтикою назв: Гусячий, Овечий, Перловий чи острів Чаплі, обіч із тезками англійських морських офіцерів та індіанськими назвами, зринають такі іспанські варіації, як Фідальґо, Сан-Хуан, Лопес, Оркас, Ісла-Сусія, Ґуемес та Еліза. І не забудьте про протоку з казковою назвою Хуан-де-Фука! А все через те, що експедиції іспанців досліджували цю місцевіть навіть трохи раніше за Ванкувера, і хоча згодом вони не претендували на самі теритотрії, номенклатурна першість лишилася за ними. Найбільші острови, площа яких може сягати і чотирьохсот квадратних кілометрів, справно обслуговують поромні служби, тож люди дістаються з них (скажімо, на роботу в Сіетл) так само як зі звичайних передмість.

56119758_433972194040236_1676524927622053888_n55925714_426280637942582_2646397507348725760_n56237515_831613493854572_7217976047424241664_n56521039_417515035727848_6466341282972172288_n56544634_322444941807973_5742712359579811840_n

Своєрідна острівна атмосфера, відірваність від материкової метушні сама собою диктує їм туристичну долю. Проте з холодними океанськими водами не посперечаєшся, тому повноцінного літнього морського відпочинку тут годі шукати. Та залишається прекрасна нагода досхочу насолодитися лісами, парками і пляжами, дослідити острівні печери, маяки, історичні пам’ятки, зануритися в атмосферу пістрявих приморських містечок із безліччю старовини і захопливих реконструкцій.

55935493_406725950154871_3061271054421852160_nDSC_010456296965_2307098299546171_6750279217268654080_n56556990_435167427234313_91590207651971072_n56168075_431314867640865_2191440134308626432_n55942570_2155738271129965_297578716068839424_n56337038_1351901201624407_7820120188761669632_nDSC_004155611029_389480281606225_4751375818230333440_n

Острови Відбі, Сан-Хуан, Камано і Фідальґо пропонують широкий вибір розваг і різних видів відпочинку; Бейнбрідж-Айленд та Вашон – радше провінції, аніж туристичні мекки, а от острів Блейк, навпаки, стилізований під індіанське селище і приймає виключно туристів. 1959-го року ресторатор Вільям Г’ювітт звернувся до влади штату Вашинґтон із дуже незвичайною пропозицією: здати йому в аренду невеличкий безлюдний острів неподалік від Сіетла. Острів Блейк вважався державним природним заповідником, а по факту був своєрідною зоною відчуження. Задум Г’ювітта полягав у тому, аби за власний кошт звести на прибережній частині острова індіанський культурний центр з музеєм, театром і рестораном автентичної кухні, подарувати його державі, а потім знову взяти в оренду – це був гарний спосіб обійти закон, не порушуючи його, тож адміністрація штату пішла Г’ювітту назустріч. Три роки в ентузіаста пішло тільки на те, щоби побудувати причал, аби доставляти на острів необхідні будівельні матеріали, та звести величну, стилізовану під кваакалалі, колодяну споруду, яка згодом обросла ансамблем менших концептуальних приміщень. Дуже важливо було зберегти реліктовий ліс на острові та не потурбувати тамтешню фауну: косуль, бобрів, видр, бурундуків, сов та орлів. Із допомогою авторитетних представників індіанських племен Північно-Західного узбережжя Г’ювітту вдалося зібрати під одним дахом унікальну колекцію зразків індіанського прикладного мистецтва. Також поруч облаштували сувенірну крамницю, де представлені вироби майстрів тутешніх племен. І, звичайно, був відкритий національний інідіанський ресторан. Понад дві третини персоналу – корінні американці, бо хто ж краще розповість про свої традиції, символи, мистецтво чи приготує лосося на дровах?

DSC_0053DSC_0176DSC_0056

Центр Г’ювітта отримав назву “Тілікум-Віледж” (Tillicum Village), що, з посиланням на переклад з чинукської мови, може також називатися “Привітне селище”.

Нині до острову Блейк, який чудово проглядається з центральної набережної Сіетла, ходять пороми. Є спеціальний тур-відвідини Тілікум-Віледж, квиток на який враховує повноцінний обід у ресторані. Ясна річ, від туристичних груп тут немає відбою, але вся заповідна лісова зона збережена на диво добре.

55957785_302168883811589_585475300247207936_nDSC_0049

Крім основних островів, із більш-менш розвинутою інфраструктурою, в затоці чимало маленьких геть безлюдних чи приватних острівців. Часом там живе кілька сімей, або зведено лише один маєток, який може продаватися чи здаватися в оренду разом з островом. Є тут справжній Острів Скарбів (Treasure Island), щоправда без явних цінностей, а ще приватний острів Трамп, котрий, направду, не має ніякого стосунку до чинного президента.

56515048_403673990425683_7750410666229366784_n55959889_164745387794338_7103840134801391616_n56161750_2387126708184326_3264453510380388352_n56418333_664935900595377_4034392016698736640_n56726607_274566213482092_4081909245644111872_n

Моїм особистим фаворитом серед усього острівного розмаїття залишається Відбі, що гармонійно поєднав красу незайманої природи, фермерських угідь і звичних гараздів цивілізації. Окрасою Відбі є одне з найстаріших у штаті міст – Коупвіль, вулиці якого часом створюють враження, що ви перенеслися на добрих сто років назад. На узбережжі Відбі знаходиться відомий ретрит-комплекс для письменниць “Хеджбрук”, а також один з найкрасивіших тутешніх маяків. Найближчий до материкової частини штату, Відбі з’єднаний з “великою землею”, фантастичним у своїй монументальності і витонченості, мостом Десепшн-Пасс.

55932470_590404781475004_2670314513772838912_nDSC_0113DSC_0110DSC_0115DSC_020056380123_327075287953078_519792726166732800_n56716101_2174311459316686_4897554574883160064_n55949825_344411582858588_1886508502948511744_n

Утім, нерідко історії тутешніх казкових на вигляд місць аж ніяк не романтичні, а моторошні. Так, скажімо, острів на схід від протоки Десепшн-Пасс носить ім’я пірата-контрабандиста Бена Юра, котрий у 1880-х роках мав промисел з перевезення нелегальних китайських емігрантів. Його дружина, яка походила з місцевих індіанських племен, призвичаїлася подавати факельні сигнали чоловіковому судну у відкритому морі, з “суничного” острівця Строуберрі. У разі, якщо Митний департамент нишпорив у пошуках порушників закону, Бен Юр отримував тривожний сигнал від дружини, і безжально скидав за борт мішки з бідолашними китайцями. Приливні течії несли їхні тіла на північний захід, через що води поруч із Сан-Хуаном назвали Затокою Мерця (Dead Man’s Bay).

56386487_395871527662945_3594011573682700288_n56400417_790673874666399_404128153078857728_n55939987_654977448306632_6997504282220036096_n56466289_2230414783899734_7463420126876925952_n56442013_2382090568742942_3759808757396144128_n

Однак затокові приклади не завершують перелік островів Вашинґтонщини. У прісних водах озера Вашинґтон теж знайдеться двійко острівців. Та якщо Фостер-Айленд у межах одного з сіетлських парків – крихітний шматочок суходолу, то острів Мерсер має цілком пристойну площу та інфраструктуру, і, попри близьке розташування до Сіетла, виокремлений в офіційне місто. Історично склалося так, що на Мерсер-Айленд оселялися досить заможні люди, тож і сьогодні це один із найповажніших населених пунктів із дорогим житлом, престижними школами та цілою низкою красивих затишних парків.

Mercer-Island

На останок, залишу зовсім “родзинкове”: розповім про острів Джетті – винятковий досвід, який, здається, можна зустріти лише у США.

У дослівному перекладі “Jetty” означає причал. Острівець простягнувся вузькою смужкою пляжу поблизу портового містечка Еверет, там де річка Снохоміш впадає у найближчу призатокову бухту. Цей острівець – така собі крихта дійсної насолоди, маленький рай, де втішно відпочивають птахи, плавають риби і прогулюються краби, за якими й собі повторюють прості смертні, от тільки, на відміну від тварин, людям випадає нагода насолодитися Джетті-Айлендом тільки два місяці на рік. Але про все почергово.

55939365_1966353680160300_6748784727563436032_n56521566_2226612384335983_8025328301620854784_n55515125_330227311178387_7841227187062571008_n

Здавна у порту Еверета були “замешкані” авіаносці ВВС США, і саме Інженерний корпус американської армії розпочав у 90-і роки 19-го століття проект з опріснення гавані на заході Еверета. Зрештою, проект зазнав невдачі, але штучно утворений острівець не було сенсу руйнувати. Кам’яний накид уздовж судоходного каналу та сто років насамоті із природою фактично і стали причиною появи Джетті-Айленда, що став притулком для орлів, скоп, куликів, яструбів, бакланів, качок і різних морських тварин, котрих (як нині і людей) вабив чистий піщаний пляж. Лишень дві милі завдовжки – крихітний безлюдний, але гостинний острівець здатний зачарувати кого завгодно: тут здійснюються літні мрії, панує дитячий рай з піску і теплого мілководдя; невтомно співають пісні хвилі і мартини, розповідають казки яскраві літавці у небі і білі вітрила у морі.

56162073_640939646376779_4951926945295106048_n55935591_596825300835398_8975605041519919104_n56252703_656413228144903_8947535987131547648_nDSC_0098

Острів Джетті відкритий для відвідувачів у період від Дня незалежності (Четверте липня) до Дня праці (Перше вересня), тут немає ні крамниць, ні кав’ярень, ні електрики, ні водогону, нічні стоянки з наметами заборонені, натомість потрапити сюди з Еверета можна абсолютно безкоштовно на маленькому поромі, що пливе на острів рівно дві хвилини. Серед відвідувачів найчастіше зустрічаються молоді батьки з малюками, озброєними лопатками і відерцями для зведення пісочних замків, а також прихильники різних водних розваг: серфери, скім- і кайтбордери. У відповідний сезон Джетті-Айленд дуже популярний, але знайти на ньому затишну усамітнену місцинку зовсім неважко.

DSC_005956775706_350927182192150_8177437609245540352_n56275898_684766215274408_5494526733782614016_n

Тутешня мілина, що тягнеться на кілометри – якась дивовижа. Вода ледь сягає колін і хлюпається теплими хвилями, ваблячи дорослих і дітей, віддалені силуети яких з берега виглядають, немов вони навчилися ходити по воді. Птахи і всіляка живність геть не лякливі та спокійно займаються власними справами обіч двоногих гостей. Острів перетинають кілька стежок, що часом зникають у заростях високої трави, але всі вони ведуть до моря: праворуч вода і материк, ліворуч – порт і авіаносець. На обрії розкидано справжні острови: Хет, Бейнбрідж, Камано та Відбі, а за ними протока Хуан-де-Фука, що веде кораблі у Тихий океан.

56236302_2259289334326732_8569942142007377920_n

Є на острові Джетті прописне правило (позичений і трохи перефразований вислів легендарного вождя Сі-Аталя), яке, нам людям не зле було б застосовувати по життю: “Take only pictures, leave only footprints”, що буквально означає: “Собі візьми тільки фото, по собі лишай тільки сліди”.

 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s