Блоґ

Into the Desert. Пустеля Якіма

Навесні, коли вже несамовито кортить сонця, але дощ не поспішає відпускати Сіетл з-за своїх ґратів, ми з чоловіком влаштовуємо втечу у літо. На щастя, для цього навіть не треба далеко їхати – просто рухатися на південний схід за гори – у серце штату, а точніше, у пустелю. Так, ніякої помилки – у Вашинґтоні справді є власна пустеля під назвою Якіма. Щоправда, до Сахари чи Атаками їй далеченько, вона, за визначенням, всього лише слабкопосушлива пустеля. Якісь 120 миль ( близько 193 км) від Сіетла повністю змінюють кліматичні умови. В Якімі тепла і спекотна пора триває часом до восьми місяців, а ще там збирають по два врожаї яблук, винограду і вирощують 75% всього хмелю у США. Таке диво стало можливим завдяки мудрому плануванню господарств в долині річки Якіма (ця назва тут дублюється повсякчас) і додатковому зрошенню ґрунтів.

DSC_0114DSC_0023DSC_0061DSC_0102

Цікаво, що вже на шляху до Якіми відчувається уся магія температурних змін. Щойно, засніжений і затягнутий важкими хмарами, хребет Каскадів залишається позаду, визирає сонце, небо набуває кольору цикорію, а повітря стає сухим, липневим. Коли ж на горизонті зринають зелені пагорби поцятковані білими вітрогенераторами, а рослинність обіч дороги змінюється на користь колючих чагарників і чути стрекіт цикад, стає зрозуміло, що Якіма – поруч.

DSC_0179

Екзотичну назву регіон успадкував від аборигенів – індіанців Якама (Yakama). Це був гордий і сміливий народ, що не збирався із миром віддавати свої землі білим поселенцям. Протистояння призвело до розгорнутих військових дій і племена Якама були витіснені в резервацію, де вони мешкають донині.

Округ із, дещо тепер інокозвучною, назвою Якіма – красивий край з багатими господарськими угіддями, живописними каньйонами, кількома звивистими річками, безліччю озер, і чарівним краєвидом на засніжений вулкан Рейнір. У сонячній долині вирощують яблука, персики, груші, вишні, і дині, а також перець, кукурудзу і боби. Згаданий хміль, багаті врожаї якого збирають тут щороку, відправляється на виготовлення пива по всій країні і далеко за її межі. Чорноземом тут і не пахне, але завдяки особливостям якімського грунту, що близькі до винних регіонів Франції, не пасуть задніх і винороби – їхні господарства охоплюють одинадцять тисяч акрів місцевих територій.

DSC_0084DSC_0082DSC_0029DSC_0075

За теплий сонячний клімат і розслаблену атмосферу головне місто округу, яке також називається Якімою, отримало статус “Палм-Спрінґс штату Вашинґтон”. Тут живуть дуже прості і працьовиті люди, чиїй ранньовесняній засмазі бліді сіетліти можуть тільки позаздрити. Фермери, винороби і пасічники продають свою продукцію прямісінько на власних угіддях, котрі тут люблять називати ранчо, а також на стихійних ринках чи в придорожніх крамницях, схожих на амбари чи стайні. Важко не полюбити терпкі якімські вина чи тутешній ароматний сидр, не оцінити мед із конюшини чи пустельного різнотрав’я. Але найбільше моє серце прикипіло до Якіми саме через унікальні ландшафти.

DSC_0055 (1)DSC_0110DSC_0058

Скажімо, Умтанум – чимала область із однойменними каньйоном, хребтом, річкою і водоспадом. Влітку трава в низинах вигоряє до солом’яного хрусту, а на схилах можна зустріти хіба що кактуси-мамілярії, опунції (які також називають “колючею грушею” за чудесний фруктовий смак м’якоті) та ще й гримучих змій, надоданок. Отут і здивуєшся, чого ж у перекладі з мови Якама слово “умтанум” означає “гармонія”, “втіха”? Однак, якщо дослідити цю місцевість докладніше та у менш спекотну пору, виявиться, що тут зустрічаються каліфорнійські снігові барани, лосі й олені, койоти, бабаки, бобри, ондатри і ховрахи, а також фазани, тетерева, рябчики, перепела, яструби і куріпки. Крім того, у річці водиться велика форель, котра приваблює рибалок з усього штату. А ще Умтанум називають “царством антикліналів”. Необізнаність може навести на думки про якесь казкове плем’я, замешкане серед пагорбів і стрімчаків, та насправді термін “антикліналь” – геологічний, і позначає складку шарів гірських порід. На стрімких базальтових скелях, смуги, хвилі, крила та інші вигадливі склепіння здаються фантастичними, і надовго приковують погляд.

DSC_0082 (1)DSC_002029292DSC_0214DSC_0055DSC_0096

Інша річ – каньойн Кавічі, перетворений на своєрідний заповідник, він і сьогодні виглядає майже первозданним. В глибині каньйону панує дивовижний компроміс між прерією та скандинавським нагір’ям, оскільки прямовисні скелі рудого і бурого кольорів з одного боку нагадують пустельні камені Ґранд-Каньйону, а темні базальтові уступи вкриті чагарниками – з іншого – навіюють думки про Норвегію. З огляду на те, що каньйон знаходиться під юрисдикцією і охороною штату, рослини тут переважно марковані крихітними позначками із назвами. Зустрічаються добре знайомі нам пирій, ковила, молочай і шавлія, а ще полин, от тільки тут його кущики радше схожі на японські деревця бонсай.

DSC_0026 (1)DSC_0028DSC_0020 (1)DSC_0021DSC_0073DSC_0016DSC_0018DSC_0074

Та якщо навесні піднятися хвилястою стежкою на пагорб над каньойном миттю опинишся серед соковитої зелені і розмаїтих барв польових квітів: синього люпину, пурпурових флоксів, блідо-рожевих бульбашок конюшини, білого мережива вереску, червоних пензликів кастилії і жовтих сонечок айстри-бальзаморізи. Весь цей розмай стелеться нескінченним килимом уздовж стежини, а далі навсібіч хвилями і перекатами здіймаються інші пагорби. Клаптикова ковдра луків, полів та ферм із садами та плантаціями тягнеться аж до самих гір, що здіймаються на обрії у бузковому серпанку. Словом, пустеля по-вашинґтонськи.

DSC_0047 (1)

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s