Сент-Геленс. Втрачена американська Фудзіяма

У 80-ти кілометрах від сонька Рейніра розташувався значно менший, проте набагато небезпечніший його брат на ім’я Сент-Геленс, що наробив чимало галасу виверженням 1980-го року. Дехто помилково приписує це його “жіночому” норову через назву, але направду до Гелени (святої або ні) він не має жодного відношення, адже був названий на честь британського дипломата Алейна Фіцгерберта барона Сент-Геленса. Назву йому, звісно, “підігнав” Джордж Ванкувер, котрий, як ми знаємо, любив позначати іменами друзів та знайомих свіженькі місця на географічних мапах. До кінця 18-го століття індіанські племена називали Сент-Геленс “Луала-Клаф” – у перекладі “гора, що димить і горить”. До 1980-го року вона мала ще один символічний статус – “американська Фудзі” – надто вже схожим був засніжений обрис Сент-Геленс на легендарну японську гору, але його форма зовсім змінилася після виверження. Справа у тому, що воно було рідкісного типу – “направлений вибух” із вражаючою нищівною силою, який попри всі заходи безпеки забрав життя понад півсотні людей. Однією з жертв став і фотограф Роберт Ландсберґ, котрий героїчно зазняв процес виверження і розповсюдження хмари попелу, та потурубувався про те, аби його робота не пропала дарма.

Сент-Геленс до виверження 1980-го року

Зйомка вулканів була Робертовим захопленням, і він чудово розумівся на їхніх можливостях і загрозах. Побачивши, що пірокластичний потік направлений у його бік, фотограф зрозумів – смерті не уникнути. До останньої миті він робив унікальні світлини, а потім сховав фотоапарат у заплічник і ліг на землю, накривши його собою. Коли мертве тіло Роберта було знайдене, виявилося, що камера навіть не постраждала. Фотографії Ландсберґа стали справжньою сенсацією, та найголовніше, вони дозволили ученим зрозуміти, як насправді відбувалося виверження.

Хроніка подій повертає нас до березня 1980-го року, коли в штаті прокотилася серія підземних поштовхів. 27-го березня пролунав гучний вибух, а над вершиною вулкана піднявся стовп попелу і газу. Вулканологи прийшли до висновку, що можливе потужне виверження. Протягом квітня спостерігалося посилення викидів, а північний схил гори потворно деформувався, наче на ній виріс горб. 12-го травня здуття досягло двісті метрів у висоту і додавало півтора метри щодня. Оскільки вихід з жерла був перекритий своєрідним короком із застиглої лави, магма накопичувалася під куполом, і тиск зростав із кожним днем.

Слід віддати належне, адміністрації штату, яка ініціювала зону відчуження та евакуювала мешканців у радіусі семи кілометрів. Спеціалісти намагалися передбачити поведінку вулкана, але їхня робота ускладнювалася відсутністю знань про Каскадні гори, та й раніше вони мали в справу із виверженнями виключно гавайського типу – з фонтанами лави, рухливими, та вкрай малопотужними потоками. Крім того, їхні можливості моніторингу були досить обмежені, ресурсів для ретельного дослідження гори не вистачало.

Після двох місяців відносного спокою евакуйовані мешканці переконали владу відкрити їм дорогу до поселень. Вона проходила через гірський туристичний курорт на озері Спіріт. Люди просто хотіли забрати речі зі своїх осель і просили рятувальників про супровід. Перша група успішно здійснила свою експедицію 17-го травня, а от другий похід був зірваний кульмінаційним виверженням – північний “фланг” Сент-Геленс прорвався від колосального вибуху.

The_Eruption_Mount_St_Helens_1980 (1)

За день до виверження на найближчому до гори спостережному пункті почалася зміна вулканолога Девіда Джонстона. Спілкуючись із колегою по рації, він порівняв Сент-Геленс із бомбою з підпаленим ґнотом. Наступного дня від нього пролунало лише: “Є!”. Його спостережний пункт знаходився у восьми кілометрах від вулкана. Коли рятувальники дісталися туди за кілька днів, вони не знайшли від вулканолога навіть слідів.

Буквально за хвилини виверження досягло неймовірної сили. Величезний зсув зніс частину гори і відкрив шлях лаві, що вивергалася вгору і в бік. Зі схилу вирвався потік гарячих газів, а з конуса вертикально вгору зметнулася хмара попелу, досягаючи 25-ти кілометрів у висоту. Пірокластичні потоки неслися схилами з шаленою швидкістю, упереміш із попелом, камінням, деревами та різними уламками. Змітаючи все на своєму шляху, вони промчали п’ятнадцять кілометрів менше ніж за сім хвилин. Дорогою потік і далі зносив дерева, безжально випалював траву і кущі, у результаті спустошивши триста квадратних кілометрів реліктових лісів.

The_Eruption_Mount_St_Helens_1980 (7)

The_Eruption_Mount_St_Helens_1980 (27)

Але на тому все не закінчилося: слідом за пірокластичними, в радіусі сорок п’ять кілометрів від вулкана, простяглися грязьові потоки. В містах, розташованих на добрі чотири сотні кілометрів видимість удень ​​впала до трьох метрів, а шар попелу завтовшки дванадцять сантиметрів лежав навіть на відстані 145-ти кілометрів від Сент-Геленс. Через тиждень вулкан викинув в атмосферу ще чотирнадцять кубічних кілометрів попелу, який рознісся вітром і забруднив значні площі Вашинґтону й Ореґону. Нові і нові пірокластичні потоки й лахари, здавалося, були невпинні. Проте влітку Сент-Геленс таки заспокоївся, хоч і не заснув. Хвилювання тривали протягом десяти років та увінчалися менш потужним, але відчутним вивержанням 1990-го року. Подібно до відомої пісні гурту Green Day вулкан зробив двадцять один постріл і застиг у тривалому сні. 2008-го року Сент-Геленс знову прокинувся, але це пробудження позначене хіба що трохи задимленими ділянками на вершині. Загалом же, гора дуже красива, особливо у засніжені зими, а з її вершини відкриваються фантастичні краєвиди. Щоправда, туристи піднімаються сюди радше задля гострих відчуттів, а отримують, буквально, “пшик”.

15237018282_77008e6053_o

29329237057_f6dfa8ca13_o

Сент-Геленс більше не схожий на Фудзіяму, та його химерна асиметрія, як і історія, що стоїть за нею, бентежить і вабить, вражає і лякає, проте ніколи не залишає байдужим.

 

Архівні фото: USGS Cascades Volcano Observatory / AP

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s