“It looked like the world was covered in a cobbler crust of brown sugar and cinnamon...” (c) 🍁
Направду, оця дворова краса вже здебільшого облетіла і була звіяна ненависними мною лиф-бловерами, але осінь все ще панує довкола і тішить барвами, світлом, ароматами. Люблю її. 🥰
Водночас цього року чомусь дуже швидко та відчутно підкрадається Різдво. Вже й нові листівки з різдвяним дизайном чекають на поштові мандрівки, наша колекція вінтажних ялинкових прикрас поповнилася кількома скарбами, до чаю щодня то монастирський фруктовий кекс, то Паннетоне, то гразуровані імбирні пряники 🙈, навіть вийшла з друку різдвяна спільнокнижка з моєю казкою, й от-от з’явиться у продажу. 🤗 Ще й сусіди поставили ялинку, і вона так чарівно світиться у їхньому вікні. 🎄
Мені не хочеться поспішати у зиму, в Адвент, до нового року. Я ще навіть не готова підбивати якісь підсумки, адже стільки у них категоричності й амбівалентності. 🤷♀️
Просто дуже хочеться побути в моменті. Застигнути інклюзом у цьому осінньому бурштині. 🧡
“Autumn carries more gold in its pocket than all the other seasons...” (c) 🍁
За що я люблю інста, так це за те, що сюди можна прийти й отримати порцію краси, затишку, книжкових відгуків, стильних луків, запаморочливих краєвидів, магічної казковості.
Зазвичай я ділюся надихаючими естетними дописами і блогами у сторіз, але сьогодні зміню цю звичку, й залишу тут перелік найчарівніших, у найфейському сенсі, профілів. ✨
•
🧚🏻♀️Fairytales to follow:
@daughter_of_the_woods
@aclotheshorse
@jerianie
@daryadarcy
@swaglen
@liskin_dol
@followmeaway
@sienna.and.i
@steffimarla
@ktnewms
@monalogue
@equinoxl
@briesoldo
@swannandtheberries
@helena.moore
❤️
А у вас є улюблені інстаграмні чарівники і чарівниці? Діліться в коментарях, будь ласка. 🤗
“Be present in all things and thankful for all things...” (c) 🧡
Сьогодні працюю над одним текстом до книжки. Він розквітає і видозмінюється із кожним редагуванням весь останній рік, аби стати особливим — дуже настроєвим, ніжним і духмяним, але водночас — інформативним, феміністичним, про мрію та шлях до її здійснення. 🤫
І без какао з зефірками в роботі із ним не обійтися! 🤗
Відзавтра буду розвивати тут одну особливу тематику, підготую допис на сайті і кілька відгуків на книжки, зокрема, на чудесну ‘Olive, Again’ Елізабет Страут. 🍁
Гарного всім вам тижня, друзі! 🧡
Italian masterpieces from the Capodimonte Museum in the @seattleartmuseum 🖤
В Сіетлі знову нагода і привід долучитися до прекрасного. У музеї мистецтв Seattle Art Museum до 26-го січня триває експозиція італійських шедеврів із палацу Каподімонте. ✨
Колишня неаполітанська резиденція Бурбонів нині відома саме своєю унікальною колекцією полотен епохи Ренесансу, й ось, чимала її частина примандрувала до наших теренів. Експозиція отримала характерну, кричуще влучну назву "Flesh and Blood", і представляє переважно портретний живопис, релігійні та міфологічні сцени, сповнені пристрасті, насильства, еротизму і символізму.🤫
Захоплення людським тілом та свобода його зображення, увага до деталей, натуралістичності, гри тіней і світла надихнула художників 16-17 століть на безліч шедеврів. Кожна картина тут справляє потужне враження, деякі - віднімають мову. Про безцінність досвіду побачити наживо роботи Тіціана, Рафаеля, Ель Ґреко, Аґостіно Карраччі, Хосе де Рібери, Ґвідо Рені не буду навіть казати. 🤗
Особисто для мене найзнаковішим стало знайомство з легенарною "Данаєю" Тіціана, прекрасними "Аталантою і Гіппоменом" Ґвідо Рені, емоційним "Святим Єронімом" Хосе де Рібери, зворушливою "Антеєю" Франческо Парміджаніно, незабутнєю у своєму chiaroscuro "Вечерею в Емаусі" Матіаса Стомера, проте абсолютно підкорила мене робота єдиної художниці експозиції (й однієї із дуже небагатьох жінок у живописі того ренесансно-барокового періоду) Артемізії Джентілескі. Картина "Юдиф і Олоферн" приголомшує своєю динамічністю і жостокістю. Біблійська легенда, що стоїть за нею, відома багатьом, а от те, що Артемізія створила полотно, переживаючи власну трагедію і символічно вкладаючи в картину помсту за зґвалутвання, що пережила, знає далеко не кожен. MeToo версії 1612-го року. 😱
Крім, власне мистецького наповнення, експозиція містить чимало відомостей про історію й живопис Неаполю, демонструє кілька хронологічних візуалізацій, транслює відео з неаполітанськими краєвидами для занурення. І так, вона досить залюднена, особливо в години кураторських екскурсій, але дійсно дуже варта уваги і відвідин. 🐾
“...suddenly down the wind came tearing a smell sharper, stronger, more lacerating than any — a smell that ripped across his brain stirring a thousand instincts, releasing a million memories...” (c) 🐕
Здається, дощі таки дісталися наших теренів, отже поменшає світла і прогулянок, але побільшає затишних кублень з читаннями і переглядами кіно. 🤗
Ешер мого вибору книжки явно не схвалює: “Жінко, нашо ти читаєш про собаку?” 🙀 Та я дуже ніжно люблю “Флаша” Вірджинії Вулф, а зокрема, його українське видання від @o.k.publishing. Тож час од часу повертаюся до чудесної атмосфери та імпресії, до вікторіанства, поетичності, оригінальності і зворушливості цього роману.
Від душевності, довіри і відданості Флаша, від його вміння сподіватися, обирати, журитися й радіти, стискається і бринить серце. А ще Вірджинії вдалося не перетнути межу спекулювання на почуттях, чим зазвичай не гребують книжки про тварин. У цій історії стільки щирості, красивих описів, занурень, запахів, смаків, емоцій, стільки любові і життя! ❤️
Romanesco 💚
“Романеско, ти просто космос!” — кортить повторювати. О, ці фантастичні фрактали, цей колір шартрез! 😍
Опитування у сторіз показало, що багато хто з нею незнайомий. Придивляйтеся — вона є і в українських крамницях. От і @kateryna_mikhalitsyna згадує її у своїй капустяній поезії зі збірки “Дмухавка”. 🤫
Красуня Романеско — близька родичка цвітної капусти, але смак, та й запах, у неї тонший. Тому я дуууже люблю її запікати. А оскільки запити на рецепт я отримала ще після сторіз, то сьогодні ділюся-розповідаю, як саме її готую. ⬇️
Для запікання суцвіть однієї великої голівки капусти Романеско вам знадобиться:
• 2-3 столові ложки оливкової олії
• 6 зубчиків часнику
• Сік половинки лимона
• Спеції — на смак. Я додаю сіль, мелений чорний перець, італійські трави, копчену паприку.
Перед приготуванням розігріваємо духовку до 220 градусів Цельсія (425 F).
У велику миску закидаємо суцвіття Романеско (прослідкуйте, щоби вони були приблизно одного розміру, якщо котресь завелике — розріжте уздовж), додайте туди ж сік лимона, вичавлений або натертий на дрібній терці часник, спеції, олію. Накрийте кришкою чи тарілкою і все гарненько струсніть разів десять. Висипте вміст на деко (керамічне, або вистелене пергаментом) і запікайте 20-25 хвилин. ⏳
Подавати Романеско можна з гарніром або як закуску. Смакує вона і гарячою, і холодною. Enjoy! 🌿
Accio tea! 🤗☕️
Ох, мені би зараз часоворот і ще трішки помічної магії на всі справи та задуми! ⏳🤷♀️
Ну, можна, принаймні, самозаварювальний чай, будь-ласка? 🥺
Я б не проти сидіти і без кінця чаювати з Капелюшником, Шаленим Зайцем і Соньком, гортати книжечку, дописувати й редагувати власні тексти, але нині буття підганяє мов Білого Кролика: “the hurrier I go, the behinder I get...” Здається, це якась неправильна магія. Не з тієї ̶о̶п̶е̶р̶и̶ книжки, так точно! 🤔😅
А втім, користуючись натхненням і нагодою від #hyggethon, почаклую як годиться, хоч тут — у інста. ✨
@tatianainthegarden, спасибі за цю, сповнену викликів і витівок, пригоду! 🥰
Направду, на цій світлині таки є дрібка справжніх чарів, точніше, стосик — із двох моїх книжок про чай (“Чайна книжка. Історії про чай і не тільки” видавництва @brightbookspub та “Чарівне горнятко” видавництва @chitarium), що побачили світ цьогоріч, і не припиняють мене дивувати й тішити самим лише своїм існуванням, а над усе — вашими відгуками! 🥰
Тож “no time to say ‘hello, goodbye’, I’m late, I’m late, I’m late”, але дякую вам і бажаю чарівних чаювань! ❤️
Fall in love... 🍁
Осінь
приходить на континент, огортає серпанком гори,
дихає айстрами, анісом і кардамоном,
скликає птахів у зграї, гуляє поміж людьми.
Люди
фотографуються з нею, наче з селебріті,
піднімають з землі листя, що вона ненароком зронила,
а потім складають в альбоми та між сторінками книжок.
Вона їм
забарвлює небо азуром, парки – бурштином й циноброю,
щедро сипле яблук і груш, горіхів і глоду,
а ще гарбузів – для пирогів та химерних мармизок.
Врешті,
вона іде, розчулена до зливи Днем Подяки,
що вони влаштували їй на прощання.
“Це ж для мене, правда?” – вірить вона,
як і в Різдво, якого ніколи не бачила.
Smile you’re on camera! 📸
“Гессі” by @nataly_matolinets від @vivat_publishing — настроєва, романтична і смачна книжка, з якої ще й можна виловити оберемок цікавих алюзій та ремінісценцій, а також низку роздумів про забуття, самопізнання і природу щастя. 📖
Головна героїня, власне Гессі, — непевна у собі, не надто зваблива і вельми незграбна дівчина, та можливо усе це не зовсім так, і, вже точно, не назавжди, оскільки щось дуже особливе ховається всередині неї, а довкола, у різних проявах і подобах, виринає магія. ✨
Чи дійсно камера, подарована дівчині випадковим знайомцем, щастєтворна? Чому пам’ять інших про загиблого брата Гессі Аїдена така примхлива? Хто цей загадковий блакитнокий пан, який являється їй наяву, але ніби й уві сні? Які таємниці та небезпеки ховає інший світ чи вимір, згаданий на сторінках книги із назвою “Академія Аматерасу”? Стільки важливих, доленосних навіть, питань знаходять відповіді, але іноді поступаються на тлі звичайних собі турбот, радощів і прикрощів юності. Щоправда, юність ця вписана у декорації вінтажної Belle Époque, тож там, де губитиметься екшн і фентезійність, вируватиме своя вишукана естетика крамничок, кав’ярень, книгарень, чаювань, вечірок, прогулянок і мандрівок. Ну, і смаколиків-солодощів тут буде досхочу. І всіма, а особливо лимонними тістечками, кортітиме пригоститися! 🤫
На фаховому сайті BaraBooka. Простір української дитячої книги вийшла рецензія Ольги Сілакової на повість “Нечуй Невмирущий”.