Let it snow! 🙏❄️
Як же хочеться снігу! Тим часом, місцеві прогнози обіцяють тільки дощі. 🤦🏼♀️
Виглядаю атмосферні гірські й лісові місцинки для засніжених мандрівок, але на повноцінний getaway ми матимемо час хіба в січні. 🙈
Ну, хоч торішньою знимкою, зробленою просто в нашому дворі, помилуюся. Най сніжить! Ах! 🤗
The season of joy... ❤️💚
Світлини в стилі #knolling мені подобалися давно, але руки зробити таку розкладку перфекціоніста чомусь не доходили. Добре, що @tatianainthegarden організувала зимовий #hyggethon і заохотила спробувати. 🤗
А втім, не обійшлося без чітерства: оскільки основний різдвяний реквізит уже на ялинці і в декорі, я гралася більш ужитковими деталями. В результаті, ця знимка розповідає про мій різдвяний сезон у символах і асоціаціях.❤️
Я дуже люблю цей адвентовий час ще й тому, що мій профіль (та й буття, загалом) забарвлюється у святкові і знакові відтінки червоного й зеленого. У нашій свідомості вони викликають абсолютно чітку асоціацію з Різдвом. Воно й не дивно, генетична пам’ять відгукується язичницькими традиціями святкування Йоля, з його головним атрибутом — падубом: лискуче зелене листя, червоні намистинки-ягоди. Християнський канон змінив асоціації, але не колористику: зелений — колір пальмового віття — символ мученичества (в Європі повноцінною заміною тут стали ялинкові оберемки, хоча їхня символіка ближча до сталості й непохитності віри); червоний — колір Серця Христового, яке він дарує людям. До них також додавалася і третя барва — золота (на знак Вифлеємської зірки). 🌟
У середні віки зелений і червоний були активно задіяні в розписах вівтарів та екранів, що відділяли парафіян від духовенства і власне вівтаря. Можливо, саме ця символіка розмежування згодом вплинула на вікторіанське бачення кордону між старим і новим роком, переходом від найтемнішої пори до світлого свята Різдва. Цікаво, що саме вікторіанська листівкова традиція знову вкорінила у свідомість людей нерозривний зв’язок святкового сезону з падубом-гостролистом. 🤫
Тоді ж у 19-му столітті до Різдва було прив’язано ще один ботанічний символ — омелу, а трохи згодом — пуансетію. 🌿
Ну, а остаточне і світське затвердження кольорів різдвяного сезону відбулося завдяки художнику Геддону Сандблому — творцю легендарної американської реклами Coca-Cola із Санта Клаусом. У роботах Сандблома напрочуд дбайливе ставлення до червоно-зеленої гами й деталей (всі ці гірлянди, вінки, смугасті панчішки, іграшкова залізниця), без яких нині уявити західне Різдво просто неможливо.🎄
O Tannenbaum 🎄
Наша ялиночка красивішає і багатшає на детальки із кожним роком. Від неї стільки втіхи, що я не припиняю подумки дякувати дивній, здавалося б, традиції прикрашати дерево в хаті. 🤗
Те що у християнський канон святкування Різдва ялинку "запросили" німці, як і те, що безсмертним трендом її зробила вікторіанська Англія — загальновідомі факти. І знаменита колядка "O Tannenbaum" (O Christmas Tree) вельми символічно пасує до історії цього різдвяного атрибуту. А втім, створена 1824-го року лейпцизьким органістом Ернстом Аншютцем, власне до Різдва вона не мала ніякого стосунку. В основу композиції Аншютца лягла сілезька народна пісня, яку у 16-му столітті оранжував бароковий композитор Мельхіор Франк. Вона ж звучить у любовному гімні Авґуста Зарнака. В усіх варіантах це була своєрідна ода красі і вічній зелені (символ вірності) хвойного дерева, а якщо точніше - ялиці. 🌲
Аншютц додав до початкового єдиного куплету пісні ще два, абсолютно не асоціюючи композицію з Різдвом, але міцніше вплітаючи у неї тему зими. Звісно, коли у другій половині 19-го століття ялинка стала впізнаваним атрибутом Різдва (ймовірно, це навіть сталося ще за життя Аншютца) ялинковий гімн все частіше звучав як колядка, поступово розширюючи географію виконання й варіації на тему. 🐾
У США мелодія "O Tannenbaum" набула особливої популярності завдяки інструментальній версії Вінса Ґуаральді, що пролунала у тв-шоу "A Charlie Brown Christmas" 1965-го року. Однак за п'ять років до цього колядку заспівав Нет Кінґ Коул у своєму альбомі "The Magic of Christmas", і я беззастережно люблю її саме в його виконанні. ❤️
Have yourself a merry little Christmas... ❤️
З дитячих років у мене особливий пієтет до вінтажних ялинкових прикрас. У бабусі, як і в багатьох на той час, був свій скарб німецьких скляних фігурок, що, фактично, виплекав мою любов до різдвяної атрибутики. ✨
Тут у США Різдво абсолютно казкове, а найвідомішим виробником різдвяного декору "з душею" є, безумовно, Kurt Adler, і ми маємо набори й окремі прикраси звідти. А втім, існує й не така очевидна, але від того не менш прекрасна, компанія чарівників зі Спокену (тут хочеться пожартувати в стилі місіс Мейзел 🙈) із надзвичайно милими колекціями ялинкових прикрас у кращих вікторіанських традиціях — виготовлених з тонкого, мов шовк, скла і розписаних власноруч. 🤗
@oldworldchristmas — справа подружжя Тіма і Бет Мерків. Вони заснували свій маленький ельфійський бізнес 1979-го року, і попри успішність, не піддалися потоковому виробництву. Кожен рік створюється нова колекція прикрас в обмеженй кількості, кожна прикраса позначена позолоченим сердечком-логотипом і має крихітний паспорт з описом-історією. Деякі вироби є репліками вінтажних прикрас, але більшість просто стилізована під старовину. 🤫
Серед нашої домашньої колекції моя виняткова надлюбов — черевички Дороті, які я отримала у подарунок минулоріч, але так само я зачарована і стосиком вікторіанських книжок, що надихнули мене на колекціонування з "родзинкою" — всі цьогорічні надбання з Old World Christmas символізують написані мною книжки. Є тут і котик на згадку про Нечуя, і гарбуз Кукурбіти, і вишуканий заварник — збірний образ моїх чайних історій. А ще я забігла наперед і додала атрибутику з книжок, що тільки готуються до друку, але обіцяють вийти у світ вже наступного року. Здогадаєтеся про що вони? 😉
A Book of Christmas by Tasha Tudor ✨
Ця книжка — одне з моїх улюблених надбань у тутешніх букіністів. Вже третій рік поспіль вона супроводжує мій Адвент, оскільки має і традиційну календарну розгортку з віконечками. 🤗
Це видання 1979-го року (о, щастя) в ідеальному стані, і ця книжка нерідко зустрічається в американських сім'ях, її зберігають разом із різдвяними прикрасами на горищі, витягають в адвентовий період, читають поколіннями. Завдяки вікторіанській стилістиці вона скидається на значно раритетніше видання, а в анотації ще немає модного слова pop-up, хоча саме у цій техніці вона виконана. A Book of Christmas об'єднує два Різдва — світське (котре нині превалює на Заході) та автентичне — релігійне, з якого усе починалося. У напрочуд лаконічному форматі чарівниці Таші вдалося розповісти історію самого народження Христа, окреслити традиції його святкування у часі та показати чи не всю його чарівну атрибутику. На жаль, перевидання книжки не планується. 😥
Нині можна знайти адвент-календарі за мотивами робіт Таші, проте вони поступаються ідейністю та красою тим, що вона створювала за життя. 💔
Dear deer... 🦌
Ну, все! Ми ̶з̶а̶в̶е̶л̶и̶ ̶о̶л̶е̶н̶я̶ увімкнули різдвяний настрій. Це найчарівніший, найсмачніший, духмяний, хюґний і вогниковий період року. Ешер, звісно, не в захваті від різдвяного рейваху, але навіть він змушений визнати, що з/під ялинкою якось веселіше й атмосферніше. Щоправда, ми її ще не прикрасили, але виправимо це вже у найближчі двадцять чотири години.🎄
Свято наближається! ❤️
The last leaf... 🍁
Бувай, листопаде! Привіт, грудню! У нас уже кілька тижнів на вулицях по-різдвяному вогниково. Після Дня Подяки всі офіційно ввімкнули режим “свято наближається”, і я також готова до Адвента, але традиційно чекаю на перше число. 🗓
На жаль, лазарет і ельфійська подарункова фабрика в одному помешканні несумісні, тож різдвяні пакуночки й листівки все ще не дооформленні й не відправлені. А от більшість моїх вбраннєво-аксесуарних різдвяних захцянок уже, як не дивно, втамовані. 🙈💃
Я не встигла написати відгуки на декілька книжок, тож, вибачте, вони часом зринатимуть серед адвентових дописів. 🤷♀️
Meanwhile, чарівниця @dasha_rakushka надихнула мене на різдвяну історію про Кукурбіту (от як вона відчула, що я вже із тиждень розмірковую про всесезонність для цієї мишки?). Правда, ще треба, аби наше натхнення розділили феї-видавчині з @crocus.publishers. 🙈😳
Чудесна @tatianainthegarden готує завдання для різдвяного #hyggethon, до якого дуже хочеться долучитися. ✨
На вулиці морозяно і ясно. Вночі було дуже зіркове небо і пахло снігом з гір. Але прогноз нічого аж надто зимового не обіцяє. 😏
Робочі проекти закриті, попереду — місяць святкового настрою і письменства! Take joy! ❤️
“It’s liquor is like the sweetest dew from Heaven...” 🍵
Одна з особливих цьогорічних книжкових радостей — “Чайний канон” Лу Юя українською від @safran_book. Найперший, легендарний і досі найвідоміший трактат про культуру чаювання, тисячолітній нон-фікшн від офіційного Ча Шень (чайного святого). 🌿
Це видання настільки дбайливо й естетично оформлене, що радити його суто чайним поціновувачам і сходознавцям я просто несила. Це чудесний дарунок для кожного книголюба, естета, романтика. Забуті традиції, корисні поради, історичні факти і постаті, казкові легенди й образи, красива стилістика тексту та надзвичайно ніжні малюнки Оксани Булькевич — все це про “Чайний канон”. 📖
Просто шедевр у скарбничці моїх чайних книжок, що особливо тішить моє серденько не тільки мовою видання, але й, цілком собі несподіваною, родзинкою — чарівними котиками в ілюстраціях. 🤫
Залишу тут кілька знакових цитат із книжки:
• “... [чайне] дерево схоже на ґуалу, листя його подібне до гарденії, квіти нагадують квіти шипшини, але білого кольору, плоди схожі на плоди пальми-бінлюй, їхні плодоніжки подібні до цвіту бузку, а коріння таке, як у волоського горіха.”
• “вони [чайні листки] схожі на чоботи зі зморшкуватої шкіри на ногах північних чужинців, а є такі, що нагадують бганки на бізоновій шиї з тонкими зморшками. Деякі схожі на хмаринки, що плинуть між гір — округлі та звивисті, або як поверхня озера під час вітру — у дрібних брижах. Іноді чай нагадує просіяну глину, яку гончар замісив із водою на гладеньку, блискучу пасту. Іноді — щойно зоране поле, розмите зливами.”
• “Чай поганий або чудовий — вирішує ковток.”
• “Вітер роздмухує вогонь, а вогонь кип‘ятить воду.”
• “Для приготування чаю найкраща вода — джерельна з гір... та, що стікає зі сталактитів, повільно плине у кам’янистих річищах.”
• “Коли чай спочатку гіркий на смак, а потім лишає по собі солодкий післясмак у роті — це і зветься справжнім чаєм.”
• “Для вгамування спраги п‘ють воду. Щоб позбутися злості та печалі п’ють вино. Щоб збадьоритися та позбутися млявості п’ють чай.”
• Якщо довгий час пити гіркий чай, то тіло з душею стають легенькими, як пір‘їнка.”
• “Втративши надію, вип‘ю чаю, щоб розвіяти свою печаль.” 🌿🍵
“Every journey starts with a single step...” (c) 🐾
Буквально, за декілька днів буде рівно шість років від виходу з друку моєї першої книжки. У мене дуже смішні змішані почуття до неї, бо я її люблю і плекала, але зараз би написала геть інакше, або й, узагалі, не писала. 🙈 Але то був такий важливий-важливий перший крок, точніше, цілий відрізок шляху у письменстві, що інакше, ніж із вдячністю, ставитися я до нього не можу. 🙏
Нині на сайті @yakabooua в моїй особистій бібліографії вісім книжок. У це віриться (власне, у мене всі вони є — ось, на полиці, можна потримати) і не віриться, водночас, адже я так люблю називатися письменницею, але щоразу дивуюся, коли бачу цей статус поряд зі своїм іменем. 🤷♀️
Я веду до того, що якщо ви мрієте писати, носите в голові і в серці історію (або й декілька), якщо цей шлях слів і образів кличе — не відмовляйте йому. Він непростий і не завше привітний, але вартий спроб і зусиль. ❤️
А ще, нині в блозі Yakaboo вийшло інтерв’ю в стилі “все, що ви хотіли дізнатися про мене, але боялися запитати”. І я там (знову) розповідаю про літературу — дитячу й дорослу, про “Чайну книжку”, переклади, монтессорійство, творчий процес, буття у США і, звісно, про Ешера. 😼
Перехід на інтерв’ю вже є на моєму сайті (лінк у профілі). Приємного читання! 🤗
