“October is a symphony of permanence and change...” (c) 🧡
Другу ніч поспіль прокидаюся разом з котом о п’ятій, щоб послухати, як озиваються з неба зграї перелітних гусей. Вони саме піднімаються з ночівель у полях чи по берегах тутешніх озер і летять-летять-летять віковічним своїм небесним маршрутом у вирій. 🦢
Чим мені відгукуються ті пташині голоси? Невідворотністю і тужливістю зими. Буттєвими шляхами, що ми обираємо і що обирають нас. Острівною відпусткою. Улюбленою книжкою Сельми Лаґерлер. 🤫
Із роздумів мене висмикує Ешер. Він просто хоче отримати свій сніданок, а затим ми можемо ще солодко поспати, хоч би й до опівдня. 😽
А фото гірське минулорічне. Най умотивує мене чимскоріш розібрати найсвіжіші і просто казкові світлини з Granite Mountain. 🤗
•
•
•
#wonderwashington #washingtonmountains #lovemountains #i90hikes
“You aren’t stupid because you’re housewife. When you’re stirring the jam you can read Shakespeare...” (c) 😜
Таша Тюдор майже ніколи не залежала від чоловіків. У перший же рік після заміжжя вона стала затребуваною ілюстраторкою і письменницею, і ця діяльність забезпечувала безбідне існування їй та її родині протягом всього життя і склала чималий спадок її нащадкам. Можна сказати, що Таша зробила успішну кар’єру, але сама жінка уперто називала себе домогосподаркою і стверджувала, що це і є її основна робота. Втім, на порання по хаті Таша дивилася ширше і глибше — не вважала, що воно обмежує, тішилася ним, перетворювала на домашню магію. Як цій пані, попри всі переваги технічного прогресу 20-го століття, вдавалося завзято триматися за вікторіанську еру у своєму побуті, і при цьому не просто “вигрібати”, а жити мов у казці, я не зможу відповісти ніколи, але так само — не припиню захоплюватися. 🤷♀️
Я вже давно обіцяла показати вам свою колекцію книжок Таші і про Ташу, а почну з видання 1995-го року ‘Tasha Tudor’s Heirloom Crafts’ Тови Мартін. У сто п‘ятдесят сторінок умістився весь розмай ремесел і рукотворів Таші: прядіння і ткацтво, шиття одягу й квілтів, вишивка і плетіння, столярство і гончарство, розпис посуду, виготовлення кошиків, свічок, букетів, парфумів, чаю, іграшок, ляльок і лялькових будиночків. Звісно, не обійшлося без кулінарних і садових чудес. Ох, ці заквітчані клумби і глечики, ці фігурні формочки для масла й печива! 🤗
Текст книжки дуже натхненний, пройнятий любов’ю до дому, затишку, творчості й самої Таші. Родзинок йому додають коментарі Таші та її сина Сета. Однак що влучає в саме серце, так це світлини Річарда Брауна, який багато років був другом сім’ї Тюдор і біографом Таші. Якби Річард завів інста-профіль і просто публікував по одній знимці з цієї книжки щодня, вся залюблена у хендмейд і вінтаж публіка, вся хюґе-спільнота світу була б його — настільки все це естетично і зворушливо до кожної дрібнички. 🌿
Ця книжка безцінна у знайомстві із Ташею Тюдор, хоч майже не торкається її ілюстраторського доробку, але також вона напрочуд потужна у демонстрації всієї чарівністі маленького світу, що одна людина здатна створити довкола себе власноруч. ❤️
“October is the opal month of the year. It is the month of glory, of ripeness. It is the picture-month...“ (c) 💛
Який же цей жовтень — лінивий, і водночас, сповнений активностей, місяць (зрівняється хіба із адвентовим, пройнятим різдвяним настроєм, груднем). Лінивий, оскільки все, на що стає вільного часу, сил і натхнення — це прогулянки, замилування, кублення-чаювання, читання чарівних книжок і зустрічі з чудесними людьми (як мені на них щастить останнім часом — не переказати). А сповнений активностей — із тих же перелічених причин. 😜
Лежать умовним стосиком і абстрактно пилюжаться незавершені чи нередаговані рукописи, літературні переклади, нерозібрані світлини, (не)терпляче чекають на втілення творчі ідеї та ідейки, дописи для блогу, відгуки на книжки. Навіть медитативні завдання курсу Night School Майї Толл, стали заручниками жовтневої прокрастинації. 🙈
І все ж, я так свідомо, чуттєво, досвідно пропускаю крізь себе всю радість і весь щем, всю магію і справжність цієї пори, що назвати її даремною геть не повертається язик. Часом наша продуктивність полягає не у викреслених із планера справ, не у виконаних проєктах і закритих дедлайнах, а у простому бутті в моменті, у чаюванні з подружкою, у черговому перечитуванні улюбленої книжки, підслуханому співі вівсянки, піднятому з асфальта амбровому листку. Зрештою, треба ж іноді продукувати, звичайну собі, втіху. І жовтень для цієї важливої місії пасує якнайліпше. 🤗
“Every autumn Cucurbita Mouse has a pumpkin holiday...” (c) 🧡
Чудесні вигадниці з видавництва @crocus.publishers надихнули мене хештеґом #будьяккукурбіта... побути Кукурбітою. Знаєте, яка ця мишка? Домовита, кукіблива, залюблена в осінь, вінтаж, затишок і гарбузи. 🤫
Нині книжка-білінгва “Гарбузова відпустка /Pumpkin Holiday” вже є на сайті @yakabooua (ви питали коли — то ось), а я пригадую, як створювався текст до неї. У мене самої був тоді дуже гарбузовий період: із тематичними картинками, смаколиками, напоями, книжками, фільмами і, звісно, гарбузиками довкола. Якось я натрапила на розповідь про польових мишок, що восени оселяються у гарбузах і ними ж ласують протягом тижня або й кількох. Так і з’явилася у моїй фантазії Кукурбіта з її гарбузовою відпусткою, а затим чарівниця @dasha_rakushka перетворила маленьку історію про неї на атмосферну чудесність із купою-купезною дрібничок і дуже затишно-вишуканою, по-вікторіанськи вбраною, героїнею-мишкою. 🐭
Даші наша Кукурбіта відгукнулася Джейн Ейр, а для мене вона — Таша Тюдор, з усією її домашньою магією. І так, завдяки ілюстраціям, ця книжка сусідить у нашій бібліотеці на одній поличці з виданнями Беатрікс Поттер, Марджолін Бастін, Джилл Барклем, Сьюзен Віллер і Кріса Данна. 📚
Якщо ви шукаєте дуже осінню дитячу книжку-білінгву, якщо любите ласувати гарбузовими стравами, якщо цінуєте хюґе, затишок і ламповість цих жовтнево-листопадових днів, тоді вам треба нашу книжку, а затим і #будьяккукурбіта — у дії. 🤗
“We must all face the choice between what is right and what is easy...” (c) 🧙🏻♂️
Осіння магія в дії — це вихід нової ілюстрованої частини Гаррі Поттера! Обожнюю цю ельфійську амазонівську логістику, разом узяту з їхнею совиною поштою, що обіцяного 8-го жовтня без затримок і перешкод (та де там — навіть зранку-раненько) влаштовують тобі свято магії (по ціні передзамовлення). 🤗
Я планувала на сьогодні інший допис, але, звісно, не втрималася! Тим більше, чільна знимка чудесно пасує до першого завдання #hyggethon by @tatianainthegarden. Шкода тільки Ешер відмовився брати участь у зйомках. Довелося замінити його шаликом Rawenclaw. 😜
Ілюстрації Джима Кея, as always, — естетика, деталізація, сенси і символи. Прекрасний калейдоскоп затишку і свята упереміш із похмурими та зловісними затінками й закапелками. До портретної колекції додалися мрійлива Джинні та фактурний Алістер Муді, а кухню пані Візлі можна розглядати нескінченно. 😍
Ну, й особисто мені тепло-тепло від того, що вже наприкінці місяця книжка вийде з друку українською. Нині якраз відкрилося передзамовлення @ababahalamaha, ще й із можливістю виграти видання з автографом Джоан Ролінґ! ✨
“If a year was tucked inside of a clock, then autumn would be the magic hour...” (c) 🧡
Я можу назвати тисячу і один привід любити осінь, а можу показати одну картинку, і ви все зрозумієте. 🤫
Це наша третя осінь у власній американській оселі. Це не “дім мрії”, і навіть не “просто дім” — це симпатична квартира, ідеальна для одного кота і двох його людей, але в ній моментально стає тісно, якщо кількість людей (чи тварин) хоча б трохи збільшується. 🤷♀️
Я кличу її “гобітською норою” не через граничний затишок, а десь такий рівень допустимо низької стелі. Хоча й за затишок, направду, також. 😜
Я не люблю компроміси, проте легко з ними мирюся, тому не чекаю на кращі часи, хатинку з ґанком, вищу стелю, більші вікна, стильніші меблі чи виплеканий натхненням і працею садок, а терпляче додаю дрібку магії і багато любові до кожного закапелка, який можу назвати своїм. Цей простий рецепт працював навіть на крихітному просторі кімнати гуртожитку, обмеженому ліжком і поличкою на стіні, а що вже казати про цілком собі самодостатню квартиру, ще й із котом, котрий прикрасить собою будь-яку поверхню і будь-який кадр! Особливо, якщо це осінній, надвечірній, дуже ліхтариковий і гарбузовий кадр. ✨
“It must be October, the trees are falling away and showing their true colors.” (c) 🍁
Відчуваю, що найближчим часом буду спамити тут осінніми картинками нестримно і нещадно. Я не знаю, як пан Жовтень це робить, але щороку йому вдається дивувати мене і зачаровувати. 🥰
І коли око раптом вихоплює красивий вікторіанський будиночок у гущавині різнобарвного листя і в осонні водночас, на тлі небесного лазуру, оповитого прозорим серпанком хмар, головою я розумію, що проходила повз цей будинок і ці дерева безліч разів, але серце стискається і тріпоче пташкою у грудях від щему, замилування і магії. 💔
У вас теж так, зізнавайтеся? 🤫
A sip of autumn... 🧡
А вам ці крихітки сніжні хризантеми не нагадують гарбузики? 🎃
Додані до чаю (скажімо, до пуеру) або заварені окремо вони смакують теж по-осінньому: трав’янисто і пряно, якоюсь гірською, трохи морозною, свіжістю, віддають соломою, димом і туманом. Ці дикорослі квіти збирають у високогір’ях Сіньцзяну — найменш заселеної і відірваної від цивілізації китайської провінції, що розкинулася серед Тибетських гір. Період цвітіння сніжної хризантеми дуже короткий, але вже багато століть мешканці гірських селищ не пропускають його, аби обов`язково зібрати квітковий врожай, і довгі місяці тішитися та наснажуватися багряно-янтарним трунком. Про цілющі властивості цього напою, якщо не сказати, еліксиру, ходять справжні легенди. Я ж рекомендую його як детокс, імунопідтримку і заспокійливе. Ідеальний чай для затишних осінніх вечорів із коциком, котиком і книжкою. 🍁
“Tea is always a good idea...” (c) 🌿
Сьогодні в мене вдома можна знайти понад тридцять видів чаю (і це ще без трав’яних сумішей). Ми з чоловіком і незчулися як, самими лише слоїками і коробочками з чаєм, всуціль заповнили кухонну шафку. А це ще ж без звичайного і церемоніального чайного посуду. 🙈
Все це — надбання саме наших сіетлських років, хоча перші ̶к̶р̶о̶к̶и̶ ковтки у чайній культурі і традиції ми зробили ще в Києві. І так, мій улюблений чайний сервіз, який ви часто бачите тут на фото, нам подарували на весілля. 🤫
Чай — це магія, що зупиняє час, змінює простір довкола і наше власне самосприйняття. Чай — це гра запахів, присмаків, барв, назв і історій. Чай — це ритуал, канонічність, статечність, майстерність. Чай — це втіха, релакс, затишок, невимушеність. Це наснага, пробудженння, бадьорість. Це заспокоєння, стишення, снодія. Це перерва, пауза, прокрастинація. Це включення, спалах, останній ривок в роботі. Чай — це парадокс, і він же — гармонія. 🍵
Якщо вірити Лу Юю, чай надавав крила ще за тринадцять століть до Редбула. Какудзо Окакура називав чай релігією японського “мистецтва життя” (та як він тільки його не називав!). Клайв Льюїс стверджував, що у світі не існує занадто великого горняти чаю для нього. А Патрік Джейн із серіала “The Mentalist”, із найчарівнішою усмішкою ever, охрестив чай обіймами в чашці. 🤗
Словом... привіт, я — Саша і я — чаєголік. 🤣
І для таких як я, та менш залежних, але цікавих до чайної традиції, 6-го жовтня у Києві в Галереї D12 (вул. Десятинна, 12) відбудеться перший в Україні Фестиваль чаю. Подія, свято, я б навіть сказала, із дуже розмаїтою і смачною програмою. І, крім безлічі чайних трунків і цікавинок, там також будуть мої книжки: доросла збірка оповідань “Чайна книжка” і дитяча “Чарівне горнятко”! 🥰
Завітайте, не проґавте, хто в Києві. Почаюйте там за мене від душі! ❤️
